Антон Дукач: «Відчував себе першовідкривачем!»

Ми пропонуємо вам пригадати як усе починалося і поринути в олімпійську атмосферу  австрійського Інсбрука-2012 разом з лідером нашої національної збірної з санного спорту Антоном Дукачем. А також дізнатися, яку роль ці змагання відіграли у його подальшій кар’єрі, та що він порадить тим, хто вже за місяць вирушить на головний молодіжний мультиспортивний форум чотириріччя захищати честь України.

Сьогодні за плечима 28-річного львів’янина чемпіонати світу, Європи та дві Олімпіади (2018, 2022). А тоді, одинадцять років тому, він, зовсім юний спортсмен, поступаючись за віком і досвідом багатьом суперникам, зумів зробити, здавалося б неможливе, впритул наблизити Україну до п’єдесталу пошани ЮОІ. Від бронзи його четверте місце, яке залишається найкращим олімпійським результатом в історії нашого санного спорту, відділило всього 0,022.   

Антон Дукач розповідає, що значущість і масштаб цих змагань він усвідомив задовго до їх початку, попри те, що це були перші зимові Юнацькі Олімпійські ігри в історії: 

«Можна сказати, мені пощастило, адже ще за чотири роки до Інсбрука на мене звернули увагу тренери, які відповідали за формування команди на Юнацьку Олімпіаду. Підготовка була планомірна і цілеспрямована, на неї виділялося фінансування – державне і на місцях. Тож наскільки важливі ці змагання я відчув одразу, як потрапив до числа кандидатів на участь.  Звичайно, було дуже цікаво, адже до того проводилися тільки дорослі Олімпіади. Це було щось нове!»

За словами головного тренера збірної України Тараса Гарцули, спочатку Антона Дукача готували для виступу як у складі екіпажу двійки, так і в одномісних санях, але згодом вирішили зосередитися на одному виді програми, в якому у нього вимальовувалися досить серйозні перспективи. 

До речі, саме львівському санкарю, який на той час вже мав в активі перемогу на юнацькому Кубку світу, довірили честь нести прапор України на церемонії відкриття І зимових Юнацьких Олімпійських ігор-2012. 

«Я розумів, що це велика відповідальність, - згадує Антон Дукач. – Але із радістю погодився, адже це дуже приємна і почесна місія. Коли виходив на стадіон разом з прапороносцями інших збірних, відверто кажучи, навіть невеличкий мандраж спіймав».

Щодо спортивного результату, то санкар зізнається, що якби перед Інсбруком-2012 йому сказали, що він опиниться за крок від п’єдесталу, то здивувався б: 

«Більшість учасників наших змагань складали спортсмени 1994 року народження, які на той час вже змагалися серед юніорів, отже мали досвід виступів на різних трасах і відповідно вважалися фаворитами. Таких як я, що народилися 1995-го, було всього п’ятеро. І хоча ми, по суті, були ще у категорії юнаків, четверо з нас змогли скласти гідну конкуренцію і потрапити до Топ-8»

Відзначимо, що в Інсбруку Антон Дукач займав третє місце після першого заїзду, показавши найкращий стартовий час серед усіх 25 учасників. Проте у другій спробі та у підсумку на якісь тисячні секунди все ж поступився представнику найсильнішої санної держави світу Німеччини.

«Приємно, що своїм четвертим місцем я задав досить високу планку для наших представників на наступних Юнацьких Олімпіадах, - розмірковує Дукач. – Окрім того, я добре виступив у командній естафеті, показав другий час в одномісних санях, а разом ми фінішували на сьомій позиції. Тоді це був новий вид, його тестували в юнацькому форматі перед включенням до олімпійської програми, тож ми відчували себе першовідкривачами».

Багато нового було для нашого спортсмена і поза змагальною програмою Інсбрука-2012. Зокрема, він з особливою теплотою згадує подорож до Альпійського зоопарку разом з фігуристкою Дариною Хуссейн, а також те, як про них там знімали сюжет для ТБ.

«Юнацькі ігри вирізняє велика кількість різноманітних  активностей, - розповідає Антон Дукач. – Ти береш участь разом з представниками інших країн або твоїми співвітчизниками з інших видів спорту, виконуєш завдання, заробляєш бали, які згодом обмінюєш на сувеніри з олімпійською символікою. Але головне навіть не це, а спілкування та нові друзі, яких ти знаходиш у процесі. На дорослих Іграх організатори теж турбуються про дозвілля учасників, але воно здебільшого має індивідуальний характер, це якщо порівнювати з Пхьончханом-2018. Пекін-2022 з його коронавірусними обмеженнями це взагалі болюча тема. От що майже не відрізнялося на усіх Іграх, де я виступав, так це їдальня для атлетів, усюди був дуже великий вибір і представлені кухні різних народів світу».

Антон Дукач і зараз, понад десять років по тому, із задоволенням згадує Інсбрук-2012: «Юнацькі ігри дали мені віру та запал працювати далі, не зупинятися на досягнутому, щоб представляти збірну на змаганнях найвищого рівня і прославляти Україну».

І наостанок порада та побажання від нашого тепер вже досвідченого олімпійця юним спортсменам, які готуються до Канвондо-2024. 

«Насамперед вдало завершити кваліфікацію, щоб всі найсильніші відібралися і гідно представили нашу країну. Обов’язково вірити в себе та свої сили. Звичайно, у кожного виду спорту є свої особливості. Але я переконаний, що правильне налаштування, як у тренувальному процесі, так і перед змаганнями, відіграє дуже важливу роль і дозволяє стабільно показувати свої найкращі результати, в чому і проявляється професійність спортсмена. Звісно, медалей, нових чемпіонів, нових імен, які будуть творити історію у кожному виді спорту, покращувати результати попередників, щоб було на кого рівнятися наступникам!»