«Хотілося повернути час назад»: Христина Дмитренко про персьют на Олімпійських іграх

Про стратегію роботи на вогневому рубежі

«Так, ризик на стрільбі був. Десь 50 на 50. Зважаючи на невисоку стартову позицію [прим. 54] я ризикувала: мені хотілося кайфанути, впоратися зі стрільбою та поборотися за гарні місця», — поділилася біатлоністка.

Про вирішальний рубіж та емоції

«Не знаю, що сталося. Кайфанула… але не так, як хотіла. Якби останню стрільбу пройшла чисто, поставила б собі плюс. А так — задихнулася, не змогла віддихатися», — зазначила спортсменка.

«Чесно, коли вже їхала штрафні кола, думала: поверніть мені час назад і я зроблю все по-іншому. Наче голова трохи відключилася. Їду і думаю: навіщо я це зробила? Я ж розумію, що можу стріляти», — із сумом додала вона.

Про самопочуття і фізичний стан

«Сьогодні вже трохи легше, але прокинулася — знову горло, запалений лімфовузол. Я розуміла, що ця гонка може бути для мене останньою на цій Олімпіаді. Тому її треба було просто пройти, а як буде далі — не знаю», — зауважила спортсменка.

«Я не можу до кінця вилікуватися, залишилися наслідки хвороби. Нічого особливого з медикаментів приймати не можна, тому стартую і розумію, що хвороба ще є. Після гонки це дуже відчувається», — підсумувала Христина.

Національний олімпійський комітет України бажає Христині Дмитренко швидкого одужання та успіхів у наступних стартах!